Захист Біткоїна чи зазіхання на чужу власність: що стоїть за пропозицією Джеймсона Лоппа

CTO Casa Джеймсон Лопп разом із п’ятьма розробниками запропонував ідею, яка може змінити не лише архітектуру Біткоїна, а й саме уявлення про недоторканність старих адрес. Розробники пропонують заборонити транзакції з низки вразливих типів адрес і фактично «заморозити» частину біткоїнів, які зберігаються на них. Під ударом опиняється близько 25% загальної емісії, зокрема 1 млн BTC, що, ймовірно, належать Сатоші Накамото.

Офіційна мета ініціативи — убезпечити мережу від майбутніх квантових атак. Проте заява Лоппа «не оновите адресу — втратите свої гроші» відкриває зовсім інший вимір дискусії: чи має спільнота право втручатись у чужі активи, навіть якщо власник не здійснив жодної транзакції?

Код, що не витримує часу?

У своїй BIP-пропозиції Лопп звертає увагу на те, що велика частина старих біткоїн-адрес — зокрема P2PK та P2PKH — використовує криптографію, яка в майбутньому може стати вразливою до квантових обчислень. Зокрема, це стосується алгоритму цифрового підпису ECDSA, який захищає приватні ключі, а також SHA-256, що використовується для підтвердження транзакцій.

Loading...

Теоретично, квантовий комп’ютер, використовуючи алгоритм Шора, зможе обчислити приватний ключ, якщо відомий публічний — тобто розблокувати доступ до коштів, які ніколи не переміщувалися. Саме до таких належать гаманці Сатоші, адреси яких були ідентифіковані, але залишаються недоторканими з 2010 року.

Згідно з дослідженням Deloitte, близько 25% усіх BTC зберігаються на адресах, які теоретично можуть бути скомпрометовані, якщо квантові технології здійснять прорив. Власне, це й стало підставою для BIP-пропозиції: обмежити перекази на ці адреси та поступово заборонити витрачання монет з них упродовж наступних п’яти років.

Турбота чи втручання?

У пропозиції зазначено, що механізм має стати «приватним стимулом» — мовляв, якщо не хочеш втратити доступ до коштів, перенеси їх на постквантово-безпечну адресу. 

Але ця логіка передбачає, що власник монет взагалі присутній у мережі, має технічні знання та бажання взаємодіяти з мережею. У випадку, наприклад, будь-якого втраченого гаманця — це неможливо. Отже, нові правила створюють де-факто заморожування чужої власності без згоди або участі власника.

Особливо дивно це виглядає у випадку з Сатоші Накамото. Його 1 млн BTC ніколи не витрачалися, але завдяки відкритим адресам вважаються доступними для аналізу. За нинішнім курсом це понад $118 млрд — достатньо, щоб внести творця Біткоїна до Топ-10 найбагатших людей світу. І саме ці кошти пропонується «законсервувати» на п’ять років — без будь-якого підтвердження того, чи взагалі він живий.

Loading...

Таке втручання, хоч і аргументоване безпекою, ставить під сумнів основний принцип Біткоїна: «твій ключ — твої гроші». Якщо ключ не змінювався, але спільнота вирішує, що з цієї адреси більше не можна витрачати BTC — то чи справді це децентралізована система?

Квантова паніка — надто рано?

Попри песимістичні прогнози, більшість експертів визнають, що на сьогодні квантові комп’ютери не здатні зламати ECDSA або SHA-256. Наявні прототипи ще далекі від реальних загроз: їм бракує стабільності, обчислювальної потужності й стійкості до помилок. Більшість прогнозів зводиться до 10+ років до появи критичного ризику.

Проте дехто — зокрема Лопп — вважає, що готуватись варто заздалегідь. У травні він зауважив, що обсяги підписів у квантово-стійких схемах значно більші, що потенційно може перевантажити блокчейн. Крім того, сам факт, що публічні ключі старих адрес уже відомі, робить їх потенційною мішенню.

Кому вигідно й чим це закінчиться?

Хоча ідея BIP презентується як захисна, її наслідки можуть бути значно ширшими. По суті, ініціатива надає спільноті повноваження визначати, які монети «достатньо захищені», щоб залишатися у вільному обігу. Це відкриває небезпечний прецедент — коли без жодного зламу або порушення консенсусу частину коштів вважають небезпечними та обмежують у праві на використання.

Також це питання ринку. Якщо старі монети більше не можна витрачати, скорочується реальна пропозиція BTC, що може вплинути на ліквідність і ціноутворення. Утім, це також інструмент ізоляції «мовчазних» гаманців, які досі формально лишалися чинником невизначеності для інвесторів.

Постквантова етика

Біткоїн був створений як мережа, де ніщо не може бути змінено без згоди кожного вузла. Саме тому навіть мінімальні зміни потребують років обговорень. Але у випадку з BIP Лоппа йдеться не просто про технічне оновлення, а про перерозподіл доступу до BTC. Навіть якщо це відбувається в інтересах безпеки, варто чесно визнати: це крок до централізації рішень.

І саме тому сьогодні важливо не лише говорити про криптографію, алгоритми чи ймовірності квантових проривів. Варто запитати — хто саме вирішуватиме, що захищено, а що ні? І чи не стане ця межа точкою неповернення для децентралізованої мрії, яку уособлював сам Сатоші?