Криптоприватність під тиском: хто має бачити ваші гроші?

​Bitcoin обіцяв фінансову систему без традиційних посередників. Однак його транзакції доступні кожному, хто захоче їх переглянути. У міру того як криптовалюти, орієнтовані на конфіденційність, знову привертають увагу, повертається давнє питання: яка частина нашого фінансового життя має бути відкритою для перевірки?

Чому конфіденційність у криптовалютах знову в центрі уваги

Конфіденційність знову стає важливою темою у криптовалютній індустрії, і серед її активних прихильників — співзасновники Gemini Тайлер і Кемерон Вінклвосси. Брати підтримали Zcash — криптовалюту, розроблену для захисту деталей транзакцій, — і працюють над створенням біржового фонду, прив’язаного до її токена ZEC. Запропонований фонд дасть інвесторам змогу отримувати доступ до динаміки ціни ZEC через звичайні брокерські рахунки, хоча не забезпечуватиме конфіденційність транзакцій, доступну завдяки захищеним адресам Zcash.

Переглянути допис у X Завантаження...

Твіт було видалено автором.

Але ми все зберегли 🙂.

Цей розвиток відображає ширшу дискусію про те, яких цілей мають досягати криптовалюти. Прихильники приватності стверджують, що люди не повинні розкривати свою фінансову діяльність лише через те, що вирішили користуватися цифровими активами. Регулятори ж вважають прозорість транзакцій важливим інструментом для виявлення відмивання коштів, обходу санкцій та інших злочинів.

Хіба Bitcoin не мав бути приватним?

Bitcoin виник у середовищі, на яке частково вплинули шифропанки та лібертаріанські ідеї. Обидва напрями надавали значного значення особистій автономії, хоча шифропанки особливо зосереджувалися на використанні криптографії для захисту приватності та зменшення залежності від довірених установ. Ця філософія й досі залишається впливовою. Як зазначив співзасновник Gemini Кемерон Вінклвосс: «Приватність — це наступний рубіж у криптовалютах. Саме там закінчується надмірне втручання держави й корпорацій і починаються ваша свобода та самостійне володіння собою».

Початкова привабливість Bitcoin полягала в тому, що люди могли зберігати й переказувати кошти без дозволу банку. Водночас його блокчейн було спроєктовано як публічний, щоб кожен міг перевіряти транзакції та переконуватися, що ті самі монети не витрачалися двічі. Адреси Bitcoin є псевдонімними, а не безпосередньо пов’язаними зі справжніми іменами, але це не гарантує анонімності.

Щойно адресу пов’язують із конкретною особою, наприклад через регульовану біржу, загальнодоступні записи можуть розкрити частину її фінансової історії. Компанії, що займаються блокчейн-аналітикою, розробили інструменти для відстеження таких зв’язків, даючи змогу слідчим аналізувати транзакції, які користувачі могли вважати анонімними.

Навіщо звичайним людям потрібна фінансова приватність?

Розгляньмо, що відбувається, коли людина користується банківським рахунком. Її роботодавець може знати, скільки вона заробляє, а банк бачить її транзакції. Органи влади можуть отримати фінансову інформацію через відповідні юридичні процедури, але стороння людина зазвичай не може перевірити баланс її рахунку чи переглянути кожну здійснену покупку.

Публічні блокчейни працюють інакше. Якщо хтось ідентифікує гаманець, що належить компанії, він може отримати змогу переглядати платежі, активи та перекази на інші адреси. Для окремих осіб така інформація може розкрити їхній статок, споживчі звички або зв’язки з певними організаціями.

Є практичні причини зберігати таку інформацію конфіденційною. Компанія може не хотіти, щоб конкуренти аналізували її платежі постачальникам. Людина, яка отримує зарплату в криптовалюті, може не бажати, щоб сторонні оцінювали її дохід, а публічно видимі активи заможних осіб можуть зробити їх мішенями для крадіжки чи вимагання. Ці побоювання не обов’язково пов’язані з незаконною діяльністю — так само як конфіденційність банківських виписок або приватних повідомлень не означає, що людина чинить щось неправомірне.

Які криптовалюти справді захищають приватність?

Monero (XMR) — одна з найвідоміших криптовалют, орієнтованих на приватність. У її транзакціях за замовчуванням використовуються криптографічні методи, покликані приховувати відправників, отримувачів і суми, що ускладнює відстеження звичайних платежів сторонніми спостерігачами. На відміну від Bitcoin, деталі транзакцій не відображаються відкрито в його блокчейні.

Zcash (ZEC) використовує інший підхід. Вона застосовує докази з нульовим розголошенням, що дає мережі змогу підтверджувати транзакції без розкриття певних вихідних даних. Користувачі можуть обирати захищені транзакції, хоча Zcash також підтримує прозору активність, тобто не кожен переказ є конфіденційним.

Технології приватності виходять за межі спеціалізованих криптовалют. Railgun дає користувачам змогу приватно взаємодіяти з децентралізованими фінансовими застосунками в підтримуваних блокчейнах, приховуючи певні деталі транзакцій від сторонніх спостерігачів. Aztec тим часом розробляє інфраструктуру для приватних смартконтрактів, потенційно розширюючи конфіденційність на складніші фінансові застосунки. Однак навіть коли транзакції захищені криптографічно, особи можуть бути розкриті через записи бірж, мережеву інформацію та поведінку користувачів.

Чи може фінансова приватність зберегтися під час регулювання?

Органи влади покладаються на моніторинг транзакцій для виявлення підозрілих переказів, встановлення злочинних мереж і забезпечення дотримання санкцій. Технології підвищення приватності можуть ускладнювати розслідування, особливо коли кошти переміщуються через системи, що приховують історію транзакцій. Тому деякі біржі обмежили або виключили криптовалюти, орієнтовані на приватність, через регуляторні вимоги чи побоювання щодо дотримання норм.

Розробники шукають способи узгодити конфіденційність із регуляторними зобов’язаннями. Один із підходів — вибіркове розкриття інформації, за якого користувачі можуть надати певні дані аудитору або іншій уповноваженій стороні, не оприлюднюючи всю свою фінансову історію. Докази з нульовим розголошенням також можуть допомогти підтвердити виконання певних умов без розкриття всіх вихідних даних.

Це питання виходить за межі торгівлі криптовалютами. У міру того як блокчейни стають частиною платіжних систем, токенізованих цінних паперів та інших фінансових послуг, компанії можуть прагнути отримати переваги спільної інфраструктури, не публікуючи комерційно чутливу інформацію. Однак регулятори й надалі вимагатимуть механізмів для розслідування фінансових злочинів, а самі технології приватності не можуть розв’язати розбіжності щодо того, яку інформацію органи влади мають право отримувати.

Для перших прихильників криптовалют приватність була тісно пов’язана зі свободою від фінансових посередників. Але система може працювати без банку, який контролює кожну транзакцію, і водночас розкривати про своїх користувачів набагато більше, ніж вони розраховували. Майбутнє конфіденційності в криптовалютах може залежати від того, чи зможуть розробники та регулятори провести межу, давно знайому традиційним фінансам: доступність інформації через законні юридичні процедури — це не те саме, що постійна публічна видимість фінансової діяльності кожного.