Твіт було видалено автором.
Але ми все зберегли 🙂.
Аргентина опинилася в центрі уваги всього світу. Девальвація песо, інфляція, облігації під захмарні відсотки, скандали з шиткоїнами — усе це створює відчуття, що країна рухається не до реформ, а до нової кризи. Президент Хав’єр Мілей обіцяв «зламати систему» й відкрити шлях у майбутнє, та поки що аргентинці бачать лише старі проблеми в новій обгортці.
Ця стаття була перекладена з оригіналу. Читайте оригінальну версію від нашого кореспондента тут.
Не дивно, що з багатьох вуст почала звучати критика. Економіст і автор бестселера «Стандарт Біткоїна» Сейфедін Аммус у своєму дописі у соцмережі назвав політику Мілея «борговою та інфляційною пірамідою» й попередив: країна перетворюється на «казино для спекулянтів».
Коли Хав’єр Мілей ішов до влади, він обіцяв радикальний розрив із минулим: закрити центральний банк, приборкати інфляцію й повернути аргентинцям довіру до грошей. Та минуло майже два роки, а кардинальних змін не відбулося.
Переглянути допис у X Завантаження...
Песо продовжує стрімко дешевшати: лише за останні місяці воно втратило понад 10% до долара і вийшло за межі курсового «коридору», який уряд намагався утримати. Грошова маса теж росте — у червні 2025 року показник M2 перевищив 80,9 трлн песо, тоді як у травні він становив 75 трлн. Тобто держава друкує гроші швидше, ніж обіцяла.
Інфляція залишається високою. Хоча уряд прогнозує її зниження до 10% у 2026 році, сьогодні аргентинці стикаються з подорожчанням, яке з’їдає будь-які зарплати й депозити. Продаж облігацій відбувається під захмарні 80–90% річних, а банки змушені скуповувати їх за новими вимогами регулятора.
На цьому тлі особливо гучним був скандал із токеном LIBRA — мемкоїном, який Мілей прорекламував у соцмережах. Після короткого злету токен різко обвалився, а інвестори повідомили про збитки близько $107 млн. Деякі учасники ринку встигли вивести прибутки, але для більшості це завершилося втратою заощаджень. Сам президент відмежувався від відповідальності, заявивши, що не мав відношення до структури проєкту. Проте Палата депутатів створила комісію для розслідування цього випадку, і LIBRA став символом того, як експерименти Мілея лише підривають довіру до економічної політики.
Переглянути допис у X Завантаження...
Паралельно країна крутиться на так званій bicicleta financiera — «фінансовому велосипеді». Схема проста: держава випускає облігації з таким високим відсотком, що вони перекривають навіть девальвацію песо. Ті, хто має долари, заходять у цей ринок, купують бонди та на якийсь час почуваються переможцями.
Але цей велосипед крутиться доти, доки уряд безупинно друкує нові гроші й платить за старими боргами. І всі знають: одного дня ланцюг зіскочить. Тоді ті, хто встигне вчасно зістрибнути, врятують свої статки. Решта впадуть разом із ринком.
Великі гравці вміють це робити майстерно. Навесні JP Morgan радив своїм клієнтам заходити в аргентинські облігації, а вже влітку — виходити. У підсумку інсайдери заробили десятки відсотків річних, тоді як прості аргентинці залишилися з порожніми кишенями й знеціненим песо. Для них ця «bicicleta» перетворюється на російську рулетку: якщо встигнув — кілька місяців живеш краще, якщо ні — вся родина лягає спати голодною.
Латинська Америка вже має досвід державних криптоекспериментів. Першою країною, яка наважилася на справжній «Біткоїн-експеримент» став Сальвадор.У 2021-му президент Наїб Букеле зробив BTC офіційним платіжним засобом. Світ скептично хитав головою: мовляв, країна з боргами та без власної валюти, а тут ще й Біткоїн.
Та минули роки, і катастрофи не сталося. Навпаки, Сальвадор зібрав на баланс понад 6000 BTC (станом на вересень 2025 це близько $700 млн) і навіть майнить їх на геотермальних електростанціях. Країна перетворилася на своєрідну криптовітрину: сюди їдуть туристи й інвестори, щоб побачити, як працює «економіка з біткоїном у кишені».
Втім, не обійшлося і без палок у колесах. МВФ одразу висунув претензії: якщо країна хоче нових кредитів, доведеться відмовитися від ідеї «національного біткоїна». І уряд пішов на поступки — тепер приймати BTC бізнесам не обов’язково, це лише опція. За даними опитувань, майже половина громадян користувалася біткоїном кілька разів на рік, переважно у супермаркетах. Тобто у побуті він так і не замінив долар, але заробив Сальвадору імідж інноваційного піонера.
Венесуела пішла іншим шляхом. У 2018 році режим Ніколаса Мадуро запустив Petro — криптовалюту, яка нібито забезпечена нафтовими запасами. План був амбітний: створити «цифрову нафтову економіку» і врятувати країну від гіперінфляції. Реальність виявилася сумнішою. Petro майже ніхто не використовував, його не приймали на міжнародних біржах, а населення швидко зрозуміло: токен — це ще один спосіб уряду перекласти кризу на плечі людей. Венесуельці й досі шукають притулку у приватних криптовалютах і P2P-платформах, тоді як Petro залишився символом провалених експериментів.
Два приклади — дві історії. Сальвадор використав криптовалюту, щоб підняти імідж і залучити нові гроші. Венесуела зробила з неї декорацію для руїн власної економіки. І тепер постає питання: де між цими крайнощами опиниться Аргентина? Чи зможе Мілей повторити історію Букеле, чи ризикує стати новим Мадуро з його «криптопроєктами-примарами»?
Поки влада експериментує, самі аргентинці давно знайшли власний вихід. Для них стейблкоїни на кшталт USDT чи USDC — спосіб уникнути девальвації. Біткоїн — сховище цінності у країні, де банківські депозити знецінюються швидше, ніж ростуть відсотки. А Solana останнім часом стала ще одним популярним інструментом: завдяки швидким і дешевим транзакціям вона використовується для щоденних розрахунків і переказів, а деякі інвестори розглядають SOL як альтернативне «сховище вартості».
Аргентина стабільно входить у Топ-10 країн за кількістю власників криптовалют. І на відміну від державних проєктів Сальвадору чи Венесуели, це справжня «криптоекономіка знизу». Вона не потребує політичних гасел — її створюють самі громадяни, захищаючи власні заощадження.
Аргентина сьогодні — це країна, де політики грають у високоризикові фінансові експерименти, а люди шукають притулок у криптовалюті. Один світ крутиться на борговому велосипеді, інший — на блокчейні. І саме ця різниця показує, що майбутнє економіки тут вирішується не у кабінетах уряду, а у гаманцях звичайних людей.