Модель економічного зростання Азії стає складнішою для країн, що розвиваються, — заявляє ЮНКТАД
На тлі уповільнення світової економіки очікується, що у 2026 році на Азію припадатиме майже 60% глобального економічного зростання, що зміцнить роль регіону як головного двигуна експансії. Однак, за даними ЮНКТАД, торговельні, технологічні та промислові умови, які сприяли піднесенню Азії, стає дедалі важче відтворити іншим країнам, що розвиваються.
Основні моменти
- ЮНКТАД прогнозує зростання ВВП у 2026 році на 7,3% в Індії, на 5,2% в Індонезії та на 4,5% у Китаї порівняно з глобальним зростанням на 2,6%.
- У 2025 році на стратегічні сектори, як-от напівпровідники, інфраструктура ШІ та чиста енергетика, припадатиме 44% обсягу прямих іноземних інвестицій у нові проєкти — проти 16% у 2020 році.
- Країни, що розвиваються, стикаються з дедалі більшими бар’єрами для виходу на стратегічні галузі та переходу до сегментів із вищою доданою вартістю через експортний контроль, перевірку інвестицій та обмеження на передавання технологій з боку розвинених країн.
Ця стаття була перекладена з оригіналу. Читайте оригінальну версію від нашого кореспондента тут.
У звіті ЮНКТАД висвітлено зміни промислових умов
Як повідомляє ЮНКТАД у своєму Звіті про торгівлю та розвиток за 2026 рік, прогнозується, що у 2026 році економіка Індії зросте на 7,3%, Індонезії — на 5,2%, а Китаю — на 4,5%, тоді як глобальне зростання, за прогнозами, сповільниться до 2,6%. Презентуючи звіт на лекції, організованій Лондонською школою економіки та політичних наук 13 листопада, директорка ЮНКТАД Анастасія Несвєтайлова зазначила, що піднесення Азії стало результатом рідкісного поєднання масштабу, вдалого часу та накопиченого промислового потенціалу, а не моделі, яку можна легко перенести в інші країни.За даними ЮНКТАД, очікується, що до 2026 року вісім азійських економік, середній обсяг виробництва на душу населення в яких на початку 1990-х становив менш ніж половину показника інших країн, що розвиваються, досягнуть приблизно подвійного рівня. Водночас організація додає, що, за винятком невеликої групи азійських лідерів, більшість економік, що розвиваються, із середини 2010-х ще більше відстали від розвинених країн.
У звіті зазначається, що традиційний шлях індустріалізації слабшає: такі сегменти виробництва, як текстиль і споживчі товари, вже не забезпечують тих самих можливостей для тривалого зростання та підвищення продуктивності. Натомість інвестиції спрямовуються в сектори, що потребують передових технологій, значного фінансування та вузькоспеціалізованих навичок.
Стратегічні сектори змінюють можливості та бар’єри
Напівпровідники, інфраструктура штучного інтелекту та технології чистої енергетики стають ключовими для світової торгівлі й інвестицій. У 2025 році на ці стратегічні сектори припадало 44% оголошеного обсягу прямих іноземних інвестицій у нові проєкти, порівняно з 16% у 2020 році. За даними ЮНКТАД, у 2020–2025 роках Європа та Північна Америка залучили понад половину оголошених інвестицій у стратегічні галузі, тоді як країнам, що розвиваються, вдалося отримати більшу частку лише в сегменті критично важливих і стратегічних матеріалів.У звіті зазначається, що уряди дедалі частіше вважають ці галузі пріоритетними для національної безпеки й запроваджують експортний контроль, перевірку інвестицій та обмеження на передавання технологій. Це впливає на доступ до ринків і капіталу, а також на можливість обіймати позиції з вищою доданою вартістю в глобальних ланцюгах створення вартості. Для країн, що розвиваються, це ускладнює як вихід у стратегічні сектори, так і перехід до найприбутковіших видів діяльності в них.
ЮНКТАД наводить Малайзію як приклад того, як технологічні та геоекономічні зміни випробовують стратегії наздоганяльного розвитку, орієнтовані на експорт. На електричне й електронне обладнання припадає 44,3% товарного експорту країни, однак найприбутковіші сегменти напівпровідникової галузі й надалі зосереджені у сформованих центрах, що обмежує здатність Малайзії просуватися вгору ланцюгом створення вартості.
За словами організації, економікам, що розвиваються, необхідно зміцнювати внутрішній виробничий потенціал, більше інвестувати в навички, інфраструктуру, технології та дослідження, а також налагоджувати тісніші зв’язки між місцевими компаніями та міжнародними виробничими мережами. Важливою залишається й регіональна співпраця: досвід Азії свідчить, що тривала взаємодія й надалі може сприяти торгівлі та інвестиціям, навіть коли досягти глобального консенсусу складніше.
Ми також розглядали ширший контекст торговельної інтеграції АСЕАН на тлі використання регіоном ШІ та цифрових механізмів для стимулювання зростання.