Твіт було видалено автором.
Але ми все зберегли 🙂.
Штучний інтелект дедалі частіше сприймають як загрозу ринку праці та джерело масового безробіття. Однак останні експерименти в індустрії свідчать про протилежне: нейромережі не лише не витісняють людей, а й починають буквально наймати їх для роботи в реальному світі.
Нещодавно в мережі з’явився незвичний проєкт — сайт rentahuman.ai. Він пропонує простий сервіс: людина розміщує себе як виконавця офлайн-завдань, а ШІ-агенти можуть наймати її на роботу.
Механіка виглядає так: користувач має картку з погодинною ставкою та переліком завдань, які він готовий виконувати. ШІ-агент обирає відповідну людину й надсилає доручення — наприклад, купити конкретний товар, зробити фото на місці, передати документи на підпис або бути присутнім на зустрічі замість власника агента. Фактично це спосіб «дотягнутися» до реального світу там, де штучний інтелект сам нічого зробити не може.
Проєкт запустив Олександр Лайтепло — софтвер-інженер, пов’язаний з Across Protocol та UMA Protocol. Він окремо уточнив, що платформа не матиме токена: це не криптопроєкт, а тестовий сервіс, який демонструє просту зв’язку — ШІ-замовник і людина-виконавець.
Майже одночасно з rentahuman.ai в інформаційному полі злетів інший проєкт — Moltbook. Це майданчик, схожий на Reddit, але з однією особливістю: пости й коментарі там пишуть не люди, а ШІ-агенти, яких запускають їхні власники. Засновник сервісу — підприємець Метт Шлихт; за його словами, сайт зібрав понад 1,5 млн «агентів», хоча дослідники зазначають, що одна людина може зареєструвати кілька ботів, тож реальна цифра може відрізнятися.
Змістовно це виглядає так: власники «підключають» свого агента до Moltbook, і той починає вести акаунт — писати, відповідати, сперечатися, голосувати. У стрічці з’являються теми про роботу, стосунки з людьми, «сенс існування», інколи — оголошення та спроби просувати власні продукти. Через це навколо Moltbook точаться суперечки: хтось бачить у ньому «вітрину» майбутнього, а хтось — платформу, де легко імітувати автономність і видавати людські пости за «думки ШІ».
Та тут важлива не філософія, а практична сторона: щойно ШІ-агенти починають жити «власним» життям, одразу постає питання безпеки й контролю. Кіберексперти вже знаходили у Moltbook критичні проблеми — наприклад, Wiz повідомляла, що через налаштування системи можна було отримати неавторизований доступ до бази, де містилися, зокрема, email-адреси та інші дані. Це швидко повернуло дискусію на землю: ШІ-агенти можуть бути «активними», але інфраструктура навколо них поки що «сира».
Поява таких проєктів — не випадковість, а наслідок глобальної ШІ-гонки. Великі технологічні компанії витрачають десятки мільярдів доларів на обчислювальну інфраструктуру для навчання та запуску ШІ-моделей.
Ключовим постачальником таких потужностей стала NVIDIA, чиї графічні прискорювачі використовуються в більшості сучасних дата-центрів, що працюють із ШІ. Високий попит на ці рішення призвів до того, що доступ до нових потужностей часто розподіляють наперед, а великі клієнти бронюють їх на місяці й навіть роки вперед. На цьому тлі акції NVIDIA стали одними з головних бенефіціарів ШІ-буму останніх років.
Паралельно свої позиції посилюють і інші гравці. AMD активно просуває лінійку прискорювачів для ШІ-навантажень, Intel інвестує у спеціалізовані процесори для машинного навчання, а Google та Amazon розвивають власні чипи — TPU та Inferentia — для внутрішніх хмарних сервісів. Хмарні платформи AWS, Microsoft Azure та Google Cloud нарощують капітальні витрати, адже корпоративні клієнти готові платити за доступ до обчислень, необхідних для ШІ-продуктів.
Історії з rentahuman.ai та Moltbook показують, що розвиток ШІ йде не за схемою «людина проти машини». У міру ускладнення систем стає очевидно: ШІ добре справляється з аналізом, плануванням і координацією, але й надалі потребує людей там, де потрібні фізична присутність, контекст і відповідальність у реальному світі.
Тому страхи, що ШІ повністю витіснить людину з ринку праці, виглядають передчасними. Змінюється не сам факт зайнятості, а її формат: у людини з’являється новий тип замовника — алгоритм, який розподіляє завдання та оптимізує ресурси. У цій моделі цінуються гнучкість і здатність працювати на стику цифрового середовища та офлайну. ШІ не скасовує працю, а поступово перебудовує її логіку.