Твіт було видалено автором.
Але ми все зберегли 🙂.
Forbes оцінив статки Пола Маккартні в $1,4 млрд, поставивши його до трійки найбагатших музикантів світу. За цим багатством стоять не лише легендарні хіти, а й десятиліття інвестицій. Однак знайомство з фондовим ринком виявилося для музиканта далеко не найуспішнішим.
Основу статків 84-річного Пола Маккартні становлять авторські права на музику. У 1969 році він заснував компанію MPL Communications, яка сьогодні володіє тисячами пісень, зокрема творами інших виконавців. За оцінкою Forbes, вартість цього бізнесу становить щонайменше $250 млн.
Ще один великий актив музиканта – 25% акцій Apple Corps, компанії, яка управляє комерційними інтересами The Beatles. Вона щорічно отримує понад $50 млн від стримінгу, продажу платівок і сувенірної продукції. Вартість частки Маккартні перевищує $150 млн. Крім того, права на написані ним пісні The Beatles приносять музиканту щонайменше $10 млн на рік, а їхня вартість сягає $200 млн.
Переглянути допис у X Завантаження...
Значну частину статків Маккартні заробив на концертних виступах. Лише в межах туру Got Back з 2022 до 2025 року він провів 79 концертів, а загальні доходи від гастролей за десятиліття обчислюються сотнями мільйонів доларів. Під час оцінювання також враховуються нерухомість музиканта у Великій Британії та США, а також його колекція творів мистецтва, що включає картини Пабло Пікассо та Рене Магрітта.
Але шлях Маккартні до першого мільярда був пов'язаний не лише з концертами та авторськими відрахуваннями. Ще у 1960-х він виявився залученим до біржових операцій, які далеко не завжди приносили йому успіх.
18 лютого 1965 року компанія Northern Songs, яка володіла авторськими правами на пісні Джона Леннона та Пола Маккартні, вийшла на Лондонську фондову біржу. Інвесторам запропонували 1,25 млн акцій за ціною трохи більше ніж $1 за штуку. На момент розміщення компанію оцінювали приблизно в $7,6 млн.
Переглянути допис у X Завантаження...
Northern Songs мала цілком реальні джерела доходу. Як писав журнал Time, права на 56 пісень Леннона та Маккартні приносили компанії близько $1,4 млн щорічних відрахувань. Однак інвесторів приваблювали не стільки фінансові показники, скільки неймовірна популярність The Beatles. Акції придбали близько 3500 осіб, а ажіотаж навколо розміщення нагадував інтерес до сучасних мемних акцій.
Але очікування покупців не виправдалися. Невдовзі після початку торгів вартість паперів впала нижче $0,84 за акцію, а подальше зростання на хвилі чергового американського турне The Beatles не одразу дозволило інвесторам повернути вкладені гроші. У вересні 1965 року Forbes навіть висміював покупців, які піддалися бітломанії, проігнорувавши попередження фінансових журналістів.
Сам Маккартні від розміщення отримав близько $263 000, продавши частину свого пакета акцій. Після виходу Northern Songs на біржу в нього залишилося 750 000 паперів, або 15% компанії. Стільки ж належало Леннону. При цьому значні пакети акцій контролювали музичний видавець Дік Джеймс і його діловий партнер Чарльз Сільвер.
Справжні проблеми для Маккартні почалися не через падіння котирувань, а через боротьбу за контроль над Northern Songs. У 1969 році Дік Джеймс і Чарльз Сільвер продали свій пакет із 32% акцій медіакомпанії ATV, не попередивши Леннона та Маккартні. Музиканти спробували викупити контрольний пакет, але програли боротьбу за компанію.
До вересня ATV зосередила у своїх руках 54% акцій, а пізніше Леннон і Маккартні погодилися продати свої частки. За свій пакет Маккартні отримав боргові цінні папери ATV вартістю близько $3,6 млн, але втратив можливість контролювати видавничі права на власні хіти.
У 1985 році музичний каталог ATV придбав Майкл Джексон за $47,5 млн. Разом із тисячами інших творів йому дісталися видавничі права на 251 пісню The Beatles, включно з Yesterday, Hey Jude та Let It Be. Найцікавіше, що раніше саме Маккартні радив Джексону вкладати гроші в музичні каталоги, пояснюючи, який прибуток можуть приносити авторські права.
Переглянути допис у X Завантаження...
Водночас Маккартні сам активно інвестував у музичні права. У 1970-х роках його компанія MPL Communications придбала каталог Бадді Голлі. Пізніше вона поповнила свої активи правами на бродвейські мюзикли, включно з Grease, та популярні різдвяні пісні. Наприклад, композиції It's Beginning to Look a Lot Like Christmas і The Christmas Song продовжують приносити дохід від стримінгу, публічних виконань і ліцензування.
Паралельно Маккартні десятиліттями намагався повернути права на пісні The Beatles. У 1995 році Джексон об'єднав свій музичний бізнес із Sony, а згодом японська корпорація отримала повний контроль над Sony/ATV. У 2017 році Маккартні уклав мирову угоду з компанією після судового розгляду у США. Американське законодавство дозволило йому з 2018 року почати повертати свою частку видавничих прав на пісні, написані десятиліття тому. Фінансові умови угоди сторони не розкрили.
Історія Маккартні показує, що популярність компанії не гарантує прибутку її акціонерам, а володіння акціями не завжди означає контроль над бізнесом. Покупці паперів Northern Songs на хвилі бітломанії не отримали очікуваного швидкого прибутку, а сам музикант згодом втратив контроль над правами на власні хіти. Його досвід нагадує про ризики інвестицій у популярні активи без оцінки їхньої реальної вартості та структури власності.
Водночас саме довгострокові інвестиції допомогли Маккартні створити мільярдні статки. Він десятиліттями купував музичні права, які продовжують приносити регулярні відрахування. Його приклад показує, що для інвестора важливо не лише вигідно придбати актив, а й зберегти контроль над ним, щоб отримувати дохід протягом багатьох років.