Твіт було видалено автором.
Але ми все зберегли 🙂.
Revolut запускає фізичну криптокарту з LED-дисплеєм — на перший погляд це черговий маркетинговий аксесуар. Однак він вписується в ширший тренд: криптокарти стають дедалі помітнішим продуктом для бірж, фінтех-компаній і криптогаманців. Такі карти перетворюються на один із головних мостів між блокчейном і повсякденними платежами.
Фінтех-компанія Revolut 18 травня представила фізичну дебетову карту з LED-дисплеєм, який загоряється під час безконтактної оплати. Це звична пластикова карта, яка працює в інфраструктурі Visa та Mastercard. Її можна використовувати в торгових точках, де приймають звичайні банківські картки, а криптоактиви конвертуються у фіат за курсом на момент операції.
Створення такого продукту — не випадковість. Лише в березні місячний обсяг платежів за криптокартами сягнув $600 млн проти $187 млн роком раніше, тобто зріс більш ніж утричі. А в останні тижні кількість щоденних транзакцій неодноразово перевищувала 100 000.
Зростання пов’язане з поширенням криптодебетових і передплачених карт, які дають змогу витрачати цифрові активи без окремого виведення коштів на банківський рахунок. Для користувачів це означає менше проміжних дій перед оплатою.
Попит на криптокарти зростає не лише через зручність оплати. Для бірж, фінтех-компаній і гаманців це спосіб глибше вбудуватися в повсякденні фінансові звички користувачів. Якщо людина може не тільки зберігати активи на платформі, а й оплачувати з їхньою допомогою покупки, виведення коштів стає необов’язковим етапом.
Для користувачів головний сценарій пов’язаний із ліквідністю цифрових активів. Криптокарти дають змогу швидше використовувати кошти, які вже перебувають у криптоекосистемі: наприклад, дохід від торгівлі, перекази у стейблкоїнах або заощадження в цифрових активах. Особливо це актуально на ринках, де доступ до банківських послуг обмежений, а доларові стейблкоїни використовуються як зручніша форма збереження вартості.
Саме тому в карткових розрахунках домінують стейблкоїни. За даними The Block, USDT залишається основною розрахунковою валютою в цьому сегменті, що пов’язано з позиціями Tether у Південно-Східній Азії, Латинській Америці та Африці. Водночас частка USDC поступово зростає на західних ринках, де для емітентів і користувачів більше значення мають регуляторна ясність та інституційна підтримка.
Зростання інтересу до криптокарт помітне не лише за кількістю транзакцій, а й за кількістю нових запусків. Такі продукти дедалі частіше випускають криптобіржі, фінтех-компанії, гаманці та традиційні платіжні гравці, причому кожен із них використовує карти для різних завдань: одні — для утримання користувачів, інші — для розвитку стейблкоїн-платежів, треті — для виходу на нові ринки.
Наприклад, нещодавно в Японії криптобіржа Bitbank разом з EPOS Card, фінтех-підрозділом Marui Group, запустила Visa-карту EPOS Crypto Card for Bitbank. Компанія називає її першим у країні сервісом, який дає змогу погашати платежі за кредитною карткою напряму з балансу на криптобіржі. Поки така опція доступна лише для біткоїна, але власники картки також можуть отримувати кешбек у криптовалюті — BTC, ETH або Astar.
Інший приклад — MoonPay, яка представила MoonAgents Card. Це віртуальна дебетова картка Mastercard, що дає змогу витрачати стейблкоїни напряму з ончейн-гаманців. На відміну від більшості наявних криптокарт, продукт розрахований не лише на людей, а й на ШІ-агентів: такі системи вже можуть керувати гаманцями, здійснювати угоди та переміщувати кошти в блокчейні, але для оплати товарів і послуг їм потрібен звичний платіжний інтерфейс.
До теми криптокарт підходить і Western Union. Компанія готує запуск доларового стейблкоїна USDPT на Solana, який планує використовувати не як споживчий актив, а як інструмент для розрахунків зі своїми агентами. Крім цього, Western Union хоче розвивати Digital Asset Network і згодом випустити USD Stable Card у десятках країн, щоб користувачі могли зберігати гроші у стейблкоїнах і витрачати їх через звичну карткову модель.
Попри зростання обсягів і кількість нових запусків, криптокарти залишаються гібридним продуктом. На вході в користувача може бути біткоїн, USDT, USDC або інший цифровий актив, але на виході найчастіше працює звичайна карткова інфраструктура з емітентами, платіжними мережами, перевіркою особи та правилами конкретних юрисдикцій. Тому такі карти не скасовують посередників, а радше вбудовують криптовалюти у вже наявну фінансову систему.
У цього підходу є обмеження. Під час оплати може виникати комісія за конвертацію, а курс фіксується в момент операції. У деяких країнах витрачання криптовалюти може вважатися оподатковуваною подією, оскільки фактично користувач продає актив для оплати покупки. Крім того, доступність карт залежить від регіону, ліцензій провайдера та вимог до KYC.
Водночас перспективи продукту значною мірою пов’язані не з біткоїном, а зі стейблкоїнами. Для повсякденних розрахунків вони зручніші за волатильні активи, оскільки дають змогу зберігати вартість у доларовій формі та швидше використовувати її в платежах. На ринках, що розвиваються, це може бути альтернативою нестабільним національним валютам або менш доступним банківським сервісам, а на західних — частиною регульованої фінтех-інфраструктури.
У підсумку криптокарти навряд чи стануть «чистим» втіленням ідеї платежів у біткоїні. Але саме гібридна модель робить їх практичними: користувачу не потрібно чекати, поки магазини почнуть напряму приймати криптовалюту, якщо карта вже дає змогу використовувати цифрові активи у звичній платіжній мережі.