Твіт було видалено автором.
Але ми все зберегли 🙂.
У Біткоїн-спільноті знову почалися суперечки через біткоїни Сатоші Накамото. Одні вважають, що ці монети можуть стати проблемою для мережі в майбутньому, інші впевнені, що будь-яке втручання в них зруйнує саму ідею Біткоїна. Розбираємося, хто хоче розблокувати активи творця першої криптовалюти і чому цього робити не варто.
У Сатоші Накамото, творця Біткоїна, може бути близько 1,1 млн BTC. Це не один гаманець, а багато ранніх адрес, які з’явилися в перші роки існування мережі. Багато з них зберігають по 50 BTC — саме такою була нагорода за видобуток блоку у 2009 році.
За даними Arkham Intelligence, йдеться про активи на десятки мільярдів доларів, які ніколи не переміщувалися. Будь-який рух із цих адрес одразу став би подією для всього ринку: трейдери почали б очікувати продажу, аналітики — шукати сліди Сатоші, а учасники спільноти — сперечатися, що це означає для Біткоїна.
Оцінка в 1,1 млн BTC з’явилася не просто через здогадки. У 2013 році дослідник Серхіо Деміан Лернер описав так званий Patoshi Pattern — характерний «відбиток» у ранньому майнінгу Біткоїна. За цією ознакою він виділив групу блоків, які, ймовірно, були здобуті одним майнером. Цим майнером багато хто вважає Сатоші Накамото.
Ці монети знову опинилися в центрі уваги з кількох причин. Перша — розвиток квантових комп’ютерів. Частина старих адрес Біткоїна в майбутньому може стати більш вразливою, якщо квантові комп’ютери навчаться зламувати нинішню криптографію. Друга — нові проєкти й форки, які пропонують по-своєму вирішити долю монет Сатоші. Розглянемо кожну докладніше.
Група розробників на чолі з Джеймсоном Лоппом у квітні запропонувала BIP-361 — план переходу Біткоїна до постквантового захисту. За задумом старі вразливі адреси спочатку закриють для нових переказів, а потім фактично вимкнуть. На практиці це означало б заморожування монет, які не встигли перенести на нові адреси.
Під такий сценарій можуть потрапити й монети Сатоші. Вони не рухалися з перших років існування Біткоїна, тому ніхто не знає, чи має власник доступ до ключів і чи зможе він перевести активи на нові адреси. Прихильники BIP-361 кажуть, що це потрібно для захисту мережі: якщо квантові комп’ютери зможуть зламувати стару криптографію, такі адреси стануть ціллю для атаки.
Інший спірний приклад — хардфорк eCash, який запропонував Біткоїн-розробник Пол Шторц. Він хоче запустити нову мережу в серпні 2026 року і нарахувати власникам BTC нові монети eCash у співвідношенні 1:1. Але для ймовірних монет Сатоші він запропонував інше правило: з приблизно 1,1 млн eCash нарахувати Сатоші 600 000, а ще 500 000 спрямувати на розвиток нової екосистеми.
Шторц каже, що реальні біткоїни Сатоші ніхто не привласнить, адже йдеться лише про розподіл монет у новому блокчейні.
Головний аргумент проти будь-яких дій із монетами Сатоші — право власності. У Біткоїні немає адміністратора, який може заморозити гаманець, списати монети або вирішити, що власник «надто довго» ними не користувався. Якщо людина має приватні ключі, монети належать їй. Якщо ключів немає, ніхто не повинен отримувати право розпоряджатися цими активами замість власника.
Саме тому багато учасників спільноти різко виступають проти таких ідей. Наприклад, глава досліджень Galaxy Digital Алекс Торн стверджує, що серед розробників і прихильників Біткоїна є спільний принцип: монети Сатоші чіпати не можна. За його словами, проблема не лише в безпеці, а в тому, що втручання в ці активи вдарить по Біткоїну як нейтральній грошовій мережі.
Небезпека ще й у прецеденті. Сьогодні можна сказати, що монети Сатоші занадто старі, занадто великі або занадто небезпечні для ринку. Завтра такі самі аргументи можуть застосувати до інших гаманців: втрачених, неактивних, великих або просто незручних для частини спільноти. Тоді Біткоїн почне нагадувати звичайну фінансову систему, де доступ до грошей залежить не лише від ключів, а й від рішень інших людей.
Квантову загрозу при цьому не можна ігнорувати. Але вирішувати її можна без примусового втручання: через нові типи адрес, постквантові інструменти і добровільне перенесення коштів активними користувачами, біржами та кастодіанами. Якщо ж заради безпеки мережа почне порушувати право власності, вона ризикує втратити те, заради чого Біткоїн взагалі створювався.
У цьому і полягає головна суперечка. Для одних монети Сатоші — потенційна технічна проблема, яку потрібно вирішити заздалегідь. Для інших — перевірка самого принципу Біткоїна. Тому для багатьох біткоїн-ентузіастів ці монети мають залишатися там, де перебувають останні 15 років, — у глибинах блокчейну.