Подвійна гра: банки за чи проти стейблкоїнів?

На тлі активного прийняття стейблкоїнів у традиційні фінанси назрів конфлікт. Поки банки, платіжні системи й регулятори дедалі охочіше інтегрують стейблкоїни як інструмент платежів, вони одночасно намагаються їх обмежити. Фактично мова про те, чи можуть стейблкоїни працювати не лише як розрахункова одиниця, але і як основа для депозитних продуктів із відсотком?

Тренд на інтеграцію стейблкоїнів

Цього тижня на Всесвітньому економічному форумі в Давосі ключовою темою в фінансових дискусіях стали стейблкоїни як платіжний і розрахунковий інструмент. Представники банків і регуляторів говорили не про те, чи вони потрібні, а про те, як саме їх вбудовувати у фінансову систему.

Практика великих банків підтверджує такий зсув. У 2025–2026 роках JPMorgan, Citi та кілька європейських банків відкрито заявляли про роботу зі стейблкоїнами або токенізованими депозитами для міжбанківських розрахунків, корпоративних платежів і керування ліквідністю.

Підсилюють цей тренд і платіжні мережі. Так, Visa дозволяє банкам проводити розрахунки в USDC у США без вихідних, а Mastercard інтегрує стейблкоїни у свою мережу Multi-Token Network для комерційних платежів. Важливо, що ці рішення адресовані саме банкам і фінтехам, а не криптоспільноті.

Loading...

Твіт було видалено автором.

Але ми все зберегли 🙂.

Паралельно формується очікування зростання. CEO Circle Джеремі Аллер назвав 40% річного зростання ринку стейблкоїнів базовим сценарієм, за умови участі банків, платіжних систем і регуляторів. Його ключова теза полягає в тому, що стейблкоїни розвиватимуться не як окремий крипторинок, а як спільна фінансова інфраструктура.

Чому банки більше не можуть ігнорувати стейблкоїни

Ще кілька років тому банки відкрито дистанціювалися від стейблкоїнів, розглядаючи їх як частину криптовалютного ринку з підвищеними ризиками. Але сьогодні ця позиція стала практично нежиттєздатною — не з ідеологічних причин, а з операційних.

Головна перевага стейблкоїнів — розрахунки 24/7 без банківських вікон, клірингових циклів і затримок. Для корпоративних клієнтів, міжнародних платежів й управління ліквідністю це означає менше замороженого капіталу та нижчі операційні витрати. Саме тому банки почали використовувати стейблкоїни й токенізовані депозити у внутрішніх та міжбанківських процесах, навіть якщо публічно уникають слова «криптовалюта».

Ще один важливий фактор — доступ до вже сформованої фінансової аудиторії. Біржі, трейдери, маркетмейкери й фінтех-платформи роками працюють зі стейблкоїнами як з базовим розрахунковим активом. Для банків це готовий платіжний потік і клієнтська база, яку складно ігнорувати без втрати частини ринку — особливо в сегменті міжнародних операцій.

Конфлікт починається там, де з’являється дохідність

Попри те, що банки дедалі спокійніше ставляться до стейблкоїнів як до платіжного інструмента, саме на етапі дохідності починається реальний конфлікт. Поки стейблкоїн використовується для переказів і розрахунків, він не зачіпає основу банківської моделі. Але щойно він стає базою для продуктів, які обіцяють відсоток, він починає напряму конкурувати з банківським депозитом.

Цю межу зараз чітко підсвічують останні події в США. Американська Банківська Асоціація (ABA) у своєму порядку денному щодо регулювання просуває позицію, що стейблкоїни не повинні приносити дохід користувачам, а механізми прибутковості слід обмежувати. Така заборона — один із найважливіших пріоритетів ABA на 2026 рік. 

Loading...

Твіт було видалено автором.

Але ми все зберегли 🙂.

У логіці банків це не питання термінології, а питання балансу системи. Депозити населення та бізнесу для них є базовим джерелом ліквідності, з якої потім формується кредитування. Якщо частина цих коштів починає перетікати у прибуткові продукти на стейблкоїнах поза банками, банки втрачають дешеве фінансування і змушені компенсувати це дорожчими ресурсами. ABA оцінює, що програми дохідності на стейблкоїнах може призвести до витоку до $6 трлн депозитів з банків, зменшуючи їхню здатність кредитувати.

Проблему загострює різниця в умовах для кінцевого клієнта. У банках доларові депозити зазвичай дають низьку дохідність. Так, у США національна середня ставка за ощадними рахунками становить близько 0,61% APY, а за річними строковими депозитами — близько 1,61%. Схожа картина й в інших країнах: валютні депозити рідко дають високі відсотки без додаткових умов або підвищених ризиків, тому здебільшого працюють як інструмент збереження, а не примноження. На цьому тлі криптодепозити на стейблкоїнах у рамках біржових програм і окремих платформ можуть пропонувати двозначні ставки, інколи близькі до 20% річних.

Через таку істотну різницю навіть користувачі, які не цікавляться криптовалютою як ринком, починають сприймати стейблкоїн як спосіб зберігати долар і паралельно заробити. Саме тому дискусія навколо CLARITY і GENIUS у підсумку зводиться до одного питання: чи залишаться стейблкоїни інструментом платежів, чи отримають право працювати як депозитний продукт з відсотком?

Як зміниться ринок, якщо банки запустять власні продукти на стейблкоїнах

Найімовірніший сценарій розв’язання конфлікту такий: банки не стільки “переможуть” криптодепозити, скільки спробують забрати їхню логіку собі, але в регульованій формі. У 2025 році Reuters повідомляв, що група з десяти великих банків, серед яких Bank of America, Deutsche Bank, Goldman Sachs і UBS, вивчає випуск стейблкоїна, прив’язаного до валют G7. Паралельно у Великій Британії найбільші банки, включно з HSBC, NatWest і Lloyds, пішли іншим шляхом і тестують токенізовані депозити, тобто “цифрову форму” звичайних банківських грошей під наглядом і в межах банківського регулювання. Для ринку це означає кілька наслідків. 

По-перше, з’явиться конкурент криптодепозитам, який банкам психологічно комфортний, бо не виносить ліквідність “назовні”, а лишає її на балансі банку або в контрольованому контурі. 

По-друге, банки зможуть пропонувати клієнтам цілком знайомий депозитний продукт, але з частиною переваг стейблкоїнів, зокрема роботою 24/7 і швидшими розрахунками, не віддаючи цей трафік біржам. 

І по-третє, двозначна дохідність, яка зараз робить криптодепозити настільки привабливими, може перетворитися на двошвидкісний ринок: “банківські” цифрові гроші з нижчими ставками, але вищою передбачуваністю, та “позабанківські” криптодепозити з вищою дохідністю, але з ризиками платформи й моделі заробітку.

На цьому тлі важливим стає питання масштабу. У Citi зазначають, що якщо фінсектор зробить ставку на токенізовані депозити та банківські токени, саме ці інструменти можуть зібрати більші транзакційні обсяги, ніж класичні стейблкоїни, просто тому, що вони легше вбудовуються у чинні банківські правила. Відповідно, фінал цієї історії радше не про заборону, а про розведення функцій. Стейблкоїни закріпляться як інструмент розрахунків і платежів, тоді як дохідність банки намагатимуться оформити як власний продукт у межах регульованої моделі.