Біткоїн — це гріх? Що церква насправді думає про криптовалюту

Чи може позиція Папи Римського змінити ставлення до криптовалюти? На перший погляд, церква не має жодного стосунку до крипторинку. Але саме такі інституції часто визначають, що суспільство вважає ризиком, спекуляцією або вже прийнятною нормою. А отже, впливають і на середовище, в якому криптовалюта або закріплюється, або наштовхується на спротив.

Чому церкви не сприймали криптовалюти

На початку існування Біткоїна церкви не бачили в криптовалюті ані нового етичного виклику, ані повноцінного фінансового інструменту. У першій половині 2010-х вона входила в релігійний простір переважно через поодинокі практичні експерименти, найчастіше у формі пожертв. Показовий ранній приклад — лондонська англіканська парафія St Martin-in-the-Fields, яка в лютому 2014 року почала приймати BTC як пожертву.

Але масове перше враження про криптовалюту в церковному середовищі сформували не пожертви, а бум 2017 року — разом із волатильністю, шахрайством і відчуттям, що ринок живе за логікою швидкого збагачення. Саме тоді з’явилися перші жорсткі позиції великих релігійних інституцій. 4 грудня 2017 року турецький Діянет заявив, що операції з криптовалютами, пов’язаними з високою невизначеністю, ризиком введення в оману і безпідставного збагачення, не можна вважати дозволеними. 28 грудня 2017 року єгипетський Дар аль-Іфта оголосив операції з біткоїном забороненими, пославшись на шкоду для економіки, ринкову нестабільність, брак правового захисту і надмірну невизначеність.

У католицькому світі реакція спершу була стриманішою, але теж настороженою. Ватикан не поспішав наділяти криптовалюту інституційною довірою і, коли Святий Престол публічно увійшов у цю тему, він одразу зробив акцент на ризиках. У жовтні 2021 року представник Ватикану на майданчику ООН говорив про неконтрольовані цифрові платежі, відсутність належної ідентифікації та ризики використання нерегульованих криптовалют у контрабанді мігрантів та інших злочинних схемах. Такі заяви фактично ставали застереженням для вірян від користування криптовалютою.

Тобто перша реакція церков була переважно оборонною. Ранні позитивні контакти з криптовалютою існували, але вони були локальними та практичними. Великі ж релігійні центри спершу читали цю нову реальність як простір спекуляції, обману, правової невизначеності та суспільного ризику. Саме з цього стартового погляду і виросла вся подальша церковна розмова про криптовалюту.

Як церква почала поступово змінювати своє ставлення

Зміна почалася не тоді, коли церкви раптом повірили в криптовалюту, а тоді, коли вони навчилися відокремлювати саму технологію від спекулятивного шуму навколо неї. Якщо перші реакції були майже суцільно негативними, то з часом у церковному середовищі з’явився інший підхід: не відкидати інструмент повністю, а шукати форму, в якій криптовалюта може працювати під контролем, прозоро і без культу швидких грошей.

Найпомітніше це видно на католицькому прикладі. Якщо у 2021 році Ватикан говорив про блокчейн лише як про загрозу, то вже у 2024 році Ватиканська апостольська бібліотека разом із NTT DATA запустила Web3-проєкт, у якому користувачі за поширення ініціативи або пожертву отримували непередаваний NFT як ключ до доступу до оцифрованої колекції рукописів. Це дуже показовий поворот: від мови загрози — до контрольованого використання технології для культури, спільноти та підтримки інституції.

Loading...

Твіт було видалено автором.

Але ми все зберегли 🙂.

Ще важливіше, що зміна ставлення проявилася не лише у символічних проєктах, а й у фінансовій практиці. Римо-католицька архієпархія Вашингтона вже не просто допускає пожертви в криптовалюті, а докладно описує правила роботи з ними. Усі надходження одразу переводяться в долари США, донори проходять перевірку клієнта і процедури протидії відмиванню коштів, а анонімні пожертви не допускаються. Тобто криптовалюта стала прийнятною не як ідеологія свободи від правил, а як ще один платіжний інструмент у межах жорстко визначених правил.

Подібний зсув видно і в ширшому католицькому середовищі. Міжнародна гуманітарна організація католицької спільноти у США Catholic Relief Services уже прямо просуває пожертви в криптовалюті як ефективний спосіб підтримки благодійності, пояснюючи, що для донора це може означати повну ринкову оцінку подарованого активу й уникнення податку на приріст капіталу. Тобто церква вже не сперечається з самим фактом існування криптовалюти, а вбудовує її у звичну логіку благодійності, звітності та фіскальної вигоди.

У протестантському середовищі поворот до практичного прийняття стався навіть раніше. Ще у грудні 2020 року The Salvation Army у західній частині США запустила перший «криптоказанок», дозволивши прямі пожертви в біткоїні та Ethereum. Але й тут зміна відбулася не через романтику цифрових грошей, а через дуже земні речі: потребу в новій базі донорів, зручність збору коштів у кризовий час і використання посередника, який приймає криптовалюту, продає її та переказує організації вже звичайні гроші. Це знову показує головний принцип нової церковної логіки: не зберігати ризик у себе, а приручати інструмент через інфраструктуру і контроль.

Навіть там, де церковні інституції не стали відкритими прихильниками криптовалюти, сама тональність розмови змінилася. Спочатку вона звучала як застереження перед туманною і небезпечною зоною. Тепер дедалі частіше вона звучить як запитання про умови: чи можна зробити цей інструмент прозорим, чи можна прибрати «анонімність», чи можна відокремити пожертву від спекуляції, а технологію — від кримінального використання. Саме в цьому і полягає головна зміна. Церква не стільки прийняла криптовалюту, скільки почала визнавати, що з нею доведеться мати справу — але тільки на власних умовах. 

Як церква впливає на крипторинок

То чи є різниця, як саме церква ставиться до криптовалюти? На перший погляд — ні. Вона не торгує на біржах і не рухає графіки. Але на практиці її позиція може впливати як на настрій ринку, так і на цілком реальні потоки грошей.

По-перше, через довіру. Коли великі церковні інституції визнають криптовалюту прийнятною, вона автоматично стає менш ризикованою для широкої аудиторії. Це змінює не ціну в моменті, а готовність людей заходити в ринок.

По-друге, через гроші. Церква — це не лише моральний авторитет, а й велика фінансова система з постійними пожертвами. Якщо навіть частина великих конфесій почне приймати криптовалюту системно або виділить конкретні активи як «прийнятні», це може створити стабільні потоки. Віряни донатитимуть саме в цих активах, а це вже не символічний, а цілком відчутний попит.

По-третє, через інституційну поведінку. Ватикан уже працює з фінансовими ринками, і логічно уявити сценарій, де частина таких інституцій почне експериментувати з криптоактивами — не обов’язково як зі спекуляцією, а як із новим класом активів або навіть інфраструктурою. Той самий майнінг чи участь у блокчейн-проєктах у довгій перспективі вже сьогодні виглядають менш екзотично, ніж кілька років тому.

Але важливо інше. Навіть якщо церква піде до більш відкритого схвалення, це майже напевно буде підтримка не всієї криптовалюти, а лише її «безпечної» частини. Прозорі активи, зрозуміла інфраструктура, контроль і відсутність анонімності. Тобто та частина ринку, яка вже рухається в бік регуляції.

Для трейдера це означає просту річ. Повне визнання з боку Ватикану чи інших великих конфесій не обов’язково запустить різке зростання, але зможе перерозподілити довіру і гроші всередині ринку. Частина активів отримає додаткову легітимність і стабільні потоки, інша — навпаки опиниться під більшим тиском.

Тож зрештою, питання сьогодні вже не в тому, чи «церква прийме криптовалюту». Питання в тому, яку саме криптовалюту вона визнає допустимою. І коли цей вибір колись буде зроблено публічно, ринок отримає не імпульс, а нову ієрархію довіри.